За матеріалами роботи «Історія сіл і міст України»
Губар Марини, Куриленко Наталії, Паєвської Аліни,
учениць Коломийчиської ЗОШ І – ІІІ ступенів Сватівського району 
Керівник Галушко Ольга Миколаївна

Селище Жовтневе

Поселення виникло в кінці ХVІІ століття. Першими поселенцями були кріпаки-втікачі з російських земель та Правобережної України, а потім переселенці з Чернігівщини та Полтавщини.
У 30-ті роки ХІХ століття у цьому районі були наділені землі (300 десятин) підполковнику царської армії Івану Олександровичу Телятникову, який за указом перевів селян у кріпацтво. Село стало називатись Кріпаківкою. 
За адміністративним поділом дореволюційного періоду село належало до Куп’янського повіту Харківської губернії.
Природа села була прекрасною: мальовничі озерця, порослі очеретом та верболозом багаті різнотрав’ям луки. По схилах балок та ярків росли ліси, з яких витікали джерельні води. А навколо поселення – поля.
Кращі луки, землі в своє використання відібрав поміщик Телятников.
Жителі села займалися хліборобством та тваринництвом. Сіяли жито, пшеницю, овес та ячмінь, просо і гречку, вирощували коноплю і льон. Обробляли землю сохою, ралом та дерев’яною бороною. Збирали врожай і косили траву косою чи серпом, обмолочували зерно котком та ціпами.
Життя селян було нелегким. Тяжка праця, злиденний побут. Великою була смертність селян-кріпаків, особливо дітей.
Селяни часто виступали проти панського режиму: відмовлялися від роботи, псували збрую, інвентар, палили покоси. Селян карали: сікли різками,віддавали іншим поміщикам, відправляли до царської армії.
Жителі Кріпаківки активно підтримали виступи селян села Коломийчиха в 1870-1872 роках проти непосильних викупних платежів.
1903-1905 роки в житті села також були бурхливими. Селяни захоплювали в поміщика зерно, фураж, зерно, худобу, приорювали землю.
Відчуваючи свій близький крах, брат Телятникова Олексій, який став вести господарство, надумав його збутися. Хотів здати землі державі, і за них отримати відповідну суму. Для цього, за свідченнями очевидців, поміщик їздив до царя. Та самодержавець йому відмовив.
Тоді Телятников повернувшись додому, став розпродувати свої землі. Їх купили Свічинський, Яновський, Мартиненко, Кочугура, Торох. Рештки спадщини безсімейний Телятников передав своїй племінниці пані Мельговській, яка в 1917 році виїхала у Данію.
Велика Жовтнева революція звільнила селян від панського гніту. 
У 1919 році в селі встановлено радянську владу. На її захист із зброєю в руках пішли селяни Олійник Андрій, Шевченко Артем, Олійник Яків, Грибов Іван. Село стало називатись Жовтневе. У 1920 році селяни отримали у своє володіння панські землі, було створено комнезам. Головою був обраний Чередниченко Юхим, а в 1929 організована сільська Рада, до якої увійшли села : Жовтневе, Розівка, Артемівка. На території Ради створено три колгоспи: «Вільний орач» (с. Жовтневе), імені Артема (с.Артемівка), «Червона нива» (с. Розівка).
 Колгосп «Вільний орач» на той час мав 1478 гектарів землі, працездатних – 219 чоловік. На одного працездатного члена припадало 5,2 га землі. (ВОДА. ф-р 1186 оп.1 спр.472 А52). Головою колгоспу обрано Ковальова Зіновія.
У 1927 році в селі почала працювати початкова школа. Далі діти продовжували навчання у Розівці, де працювала школа-семирічка. 

Жовтневці святкують День Перемоги. 
Фото 1967р.

АжоВеликі страждання приніс голодний 1932-1933 рік. За свідченнями Островерховой Олімпіади Никифорівни люди взимку 1932-1933 року їли буряки, дерли качани з кукурудзи і пекли ладки на олії з свиріпи. «Взимку почали дохнути коні у колгоспі і їх викидали на скотомогильник. Вночі батько, як і інші селяни, йшли туди і стругали мерзлу конину. Тоді комсомольці вивезли дохлу худобу десь геть. Восени ще батько їздив до міста і міняв нові речі на продукти, а ще я з сестрами гарно вишивали, то вишиємо рушники і сорочки, а батько на щось виміняє. Та взимку закінчились і полотно і речі. Ото й настав голод. Цю зиму не пережили бабуся і троє дітей», - пригадує Олімпіада Никифорівна.
Офіційних даних про загиблих у роки голоду не збереглося. 
Цікавий документ є в обласному архіві. Це матеріал звітної кампанії сільської Ради. Проходила вона в 1935 році. Тоді по Жовтневській сільраді на пленумі було обрано 42 делегати. З’явилося – 30. Виступили -21. На звітах депутатів були присутніми 317 чоловік, а з них 198жінок. Із 43 наказів, даних депутатам, виконано 19.
 Більшість депутатів працювало на колгоспних полях. Так, член виконкому коваль І.Ткаченко норми виконував на 200 відсотків. А під час польових робіт працював сівачем і перевиконував норми на 150-170%. Ударно працювали ланкові Віра Олійник, Поліна Кубрак, Никифор Шевченко, Галина Кузіна та багато інших трударів. Вони, при вивозі гною в поле 9 возів, вивозили по 15 возів, а Шевченко Марія – 16. Завжди своєчасно підвозив пальне до тракторів Шевченко Семен. Для нагородження премією ВУЦВИК подано клопотання на таких ударниць колгоспу «Вільний орач»: Радченко Веклу і Грибову Надію.(Вор. держ. архів Ф-р 486. Оп. 1 спр. 208 А.124).
 «На весняно-польових роботах було випущено 50 стінних газет, систематично проводилась читка газет в полі. Жителі Жовтневської сільради одержали більше 200-т екземплярів газет. На період сівби організовано 2 дитячих ясел і охоплював дітей 55 душ» (Вор. держ.архів Ф-р п 86 Оп1 спр.576, п.16,17,18)
 У 1941 році розпочалася Велика Вітчизняна війна. Більше 100 жителів села пішли на фронт захищати Батьківщину.
 У боях проти фашистських орд проявили мужність, хоробрість і відданість капітан Гуленко Г.П., старшина Колодіжанський І.Г., рядові Геженко І.Т.,Шабля О.К., Кубрак М.А., Ткаченко І., Доброгорський Й.,Кубрак Д.І., Стрельник П.І. Редько М.С., Редько І.С. та інші.
 Село було окуповане з 3 червня 1942 року по 2 лютого 1943 року. Вороги грабували населення,забирали худобу, зерно. Молодь вивозили на примусові роботи до Німеччини. За період окупації були зруйновані ферми та інші установи. 
 Не всі жителі повернулися в рідне село.49 чоловік загинули на фронтах війни.
 У 1967 роців селі Коломийчиха було встановлено обеліск загиблим односельцям. На стелі викарбувані імена жовтневців, серед них Шевченків -8 чоловік, Ковальових-8, Кадігробів-5,Грибових-3, Геженків-2,Кубраків -3, Радченків -4, Гармаш -1, Дерев’яненко -1,Островерхов-1,Повстяний-1,Чередниченко -1. 
 Важкими були для колгоспників післявоєнні роки. На 1 квітня 1943 року в колгоспі «Вільний орач» було 119 дворів; жителів – 312 чоловік. Працездатних від 16 і старше – 25 чоловік; жінок – 135; підлітків (віком 12-16 років) -55 чоловік.
 Через відсутність тягла й насіння, поля не повністю засівалися. У колгоспі було по 6 робочих волів і коней, 1 корова. З реманенту -16 кінських плугів, 48 борін, 4 зернових сівалки, 12 возів, одні кінні граблі, 2 віялки. Тому й урожай був низьким. Отримали всього по 7 центнерів з гектару озимої пшениці, жита – по 5 га, вівса – 6 га, пшениці ярої – 4 га, проса – 4 га.
 На трудодень видано по 4 копійки і зерном 450 грам. Головою колгоспу був Невмира Іван Йосипович.(Сватівський архів. 1943 р.)
 10 лютого 1945 року відбулися загальні збори колгоспу «Вільний орач». Був заслуханий звіт правління колгоспу і ревкомісії про господарську діяльність за 1944 рік. До складу правління входили Невмира І.Й., Кадігроб А.І., Кадігроб Є.Й.,Ковальов Я.К.,Кубрак П.А.

День села Жовтневе. Фото 1989 р.

 У звіті зазначалось, що за 1944 рік покращилась господарська діяльність порівняно з1943 роком. Так план м’ясозаготівлі виконано на 115%. На трудодень було видано грошима по 82 копійки, зерном по 300 грам. Колгоспниця Шевченко Олександра М. виробила 320 трудоднів за рік. Їй 
було нараховано 262 крб. 40 коп., видано зерна 84 кг. Відмічаючи позитивні сторони роботи, в постанові зборів відмічені серйозні недоліки в роботі правління колгоспу. Так, план хлібозаготівель виконано на 38,9%, соняшника-на 81,5%, овочів – на 64%,сіно поставку – на 59,1%. На зборах було прийняте рішення добитися від правління ліквідувати недоліки, кожному колгоспнику суворо дотримуватися статуту сільгоспартілі, працювати на совість, внести свій вклад у розгром ворога.
 «Крім того було відмічено: «Радуючись перемогам нашої героїчної Червоної Армії, яка звільнила нашу країну від фашистів, колгоспники, щоб допомогти Червоній армії добити фашистських звіра в його лігві, щоб ще більше надати допомоги фронту на 1945 рік беремо такі соціалістичні зобов’язання:
- добитися врожаю зернових культур 10ц, соняшника -12 ц, овочем -160 ц. картоплі -140ц з 1 га;
- закінчити очистку посівних культур до 15.ХІІ. Провести снігозатримку на всій площі озимих культур;
- до 15.ХІІ закінчити підготовку парників;
- розпочати роботу по збору картоплі серед населення для посіву весною 1945 року, організувати полив картоплі на площі 1 га;
- провести прополку зернових за 10 днів, другу - за 5-8 днів. Не менше 3-х раз прополоти соняшник, кукурудзу, просо, овочі і картоплю;
- провести збирання врожаю лобогрійками і косами за 12 днів, молотьбу закінчити за 30-35 днів;
- достроково виконати план здачі державі зерна, соняшника, овочем, м’яса;
- закінчити ремонт і підготовку с/г інвентарю до власної сівби до 1 березня, інвентар до збирання врожаю до 15 травня;
- збільшити поголів’я худоби:великої рогатої худоби на 50 голів,свиней на 40 голів» (Ворошиловградський державний архів).
 Весною 1947 року колгосп першим у районі закінчив прополку озимої пшениці і приступив до полоття кукурудзи і соняшнику. 
 У період збирання врожаю на допомогу виходили пенсіонери й інваліди війни. В.В. Хоцин щоденно вручну викошував по 0,5 га озимої пшениці. А 
його дружина Горпина Єгорівна, інвалід ІІ групи, нав’язувала по 10 кіп снопів.
 Відмінно працювали Савелій і Сидір Чередниченки,Тихін Ковальов, Омелян Олійник та багато інших.
 У 1948 році колгосп виконав план по розвитку конярства на 137 відсотків. Про це писалося в районній газеті «Соціалістичне життя» у вересні 1948 року. Серед передовиків району був відзначений Тихон Никифорович Геженко, який від 6 конематок виростив 6 лошат.
 Ударно працювали комсомольці і молодь села. На честь 30-річчя ВЛКСМ тракторист Микола Шевченко трактором ХТЗ при завданні 4 га виорював за зміну по 5 га. Комсомолець Іван Грибов при нормі оранки кінним плугом 0,5га виорював по 0,6-0,7га.Також ударно працювали Іван Геженко, Петро Радченко, Ілля Грибов, Дмитро Кадігроб та інші.
 У 1950 році колгоспи «Вільний орач» і «Червона нива» були приєднані до колгоспу імені Артема. За колгоспом було закріплено 3366 га землі, у тому числі: орної -2473га, саду-8 га, луків – 120 га, пасовищ-205,лісу-85. Було: дворів-252, населення -736 чоловік, працездатного населення -322 чоловіки.
 У 1953 році ланки Редьки Поліни та Кубрак Поліни дали врожай цукрового буряку по214центнера з гектара. Свинарки Радченко Є.І. і Борзило К. одержали по 14, і 12, ділових поросят від свиноматки. Шевченко Костянтин одержав у 1953 році, працюючи на СТФ, 534 кг зерна і 854 крб.( із протоколу Сватівського архіву. 1953р.) 
 У 1954 році, згідно указу Президії Верховної Ради УРСП, Жовтневська сільська Рада приєднана до Коломийчиської. А в 1955 році колгосп увійшов у число мільйонерів, одержавши прибутку 1023528 карбованців. На трудодень видано по 2 карбованці 26 копійок і зерном по 2 кілограми 450 грамів, по 300 грамів соломи, 148 грамів соняшнику. Цього ж року колгосп придбав електростанцію. Всі ферми були електрифіковані. Електропостачання отримали й колгоспні оселі.
 У 1958 році колгосп приєднано до колгоспу 40-річчя Жовтня, і село Жовтневе стало центром 3-ї бригади. На той період і приходиться початок розпаду села. Бо воно потрапило до розряду «неперспективних». Поступово з села до міста виїздить молодь. Більшість селян родинами переїздить до Коломийчихи, бо там працювала школа і дитячий садок. 
 У 1960 році за рахунок колгоспу 40-річчя Жовтня на території села Жовтневе було створене водосховище, яке живиться природними джерелами та водами річки Жеребець. Водосховищ е було створене з метою збору води для поливу колгоспних полів. (Додаток)
 Жовтневська початкова школа працювала до 1980 року. Остання вчителька, яка там працювала - Наталія Дмитрівна Шевченко. Щойно після десятирічки вона вступила до Лисичанського педучилища, їй запропонували роботу в Жовтневській школі, бо Ніна Євдокимівна Ілляшова йшла на пенсію і 
працювати було нікому. Школа розташована була в одному приміщенні з ФАПом, клубом. Там була й кімната вчительки. У класній кімнаті було 3 ряди парт, по одному на кожен клас. Всього навчалось від 11 до 18 учнів. Після закриття школи дітей стали підвозити колгоспним автобусом до Коломийчиської восьмирічки.
 На 1 січня 1989 року у селі, за даними перепису, проживає 180 чоловік. Працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, продуктовий магазин. Всі двори радіофіковані і електрифіковані. Колгоспники користуються балонним газом. У колгоспників є 11 власних легкових автомобілів, більше 10 мотоциклів. Жителі отримують понад 280 екземплярів газет і журналів. До села проведена дорога з твердим покриттям. Щоденно їздить рейсовий автобус Сватове – Жовтневе. Діти підвозяться колгоспним автобусом до школи і дитячого садка в село Коломийчиха.
 4 вересня 1989 року святкували день села Жовтневе.До цієї дати за рахунок колгоспу було споруджено зупинку в центрі села, розбито квітники, приведено до ладу криницю.
 На святі поет Микола Уманець читав власний вірш присвячений селу.


«Зоря всміхнулася теплом,
Проміння кинула рожеве,
І враз прокинулось село –
Село із назвою Жовтневе» 


Просмотреть увеличенную карту