За матеріалами роботи «Історія міст і сіл України. С.Борівське» Купіної Наталії, учениці 11 класу та членів гуртка «Подвиг» СЗШ № 19 м. Сєвєродонецька
Керівник: Скурідіна Н.І.


с.Борівське


Одне з перших згадувань Борівського  зустрічається в грамоті війська Донського від  1672 р., де юридично оформляється право його засновників "містечко улаштувати, і жити, як інші містечка. Близько 1640 року донськими козаками на Борівському перевозі було засновано Борівське містечко. Пізніше сюди переселялися козаки і селяни з Правобережної України і швидкі з Острожського полку. На початку Борівське містечко розташовувалося на самому березі ріки Боровій. Але, оскільки під час весняних паводків вода затопляла житла, частина жителів перенесла свої хати на більш піднесене місце в двох верстах від Сіверського Донця. Так виникло Нове Борівське містечко, а за колишнім збереглася назва Старого Борівського.
У книзі В.Подова «Донбасс. Век ХVIII» висунута ще одна версія заснування Борівського містечка. У грамоті сказано: «А після зради Брюховецького і Разіна вони, донські казаки, поселили по річці Дінець містечка: Борівське, Красняньське, Сухарев. У документі подається нижній тимчасовий кордон поселень. Гетьман Брюховецький підняв повстання проти Росії у 1668 році. Селянська війна під приводом Степана Разіна проходила у 1670-1671 рр.  Внаслідок цього поселень по Дінцю у цих місцях у 1671 році ще не було. Конкретно ж час поселення донських козачих містечок по лівому березі Дінця і його притокам відображено у посольському приказі про пошук біглих. Документ був написаний у 1707 році. У ньому сказано:
«Построены … Луган (ныне Станично-Луганское) – тому 30 лет, в нем 149 человек; Староайдарский – тому 30 лет, в нем 77 человек; Теплинский – тому 30 лет, в нем 67 человек; Трехизбенский – тому 28 лет, в енм 61 человек; Боровской – тому 30 лет, в нем 120 лет…»
Документ датований 1707 роком. Від нього і ведемо відлік часу. Віднімаємо від 1707 30 років і маємо дату 1667 рік. Внаслідок цього Луган (Станиця Луганська), Теплинське, Староайдарське і Борівське містечка були засновані у 1667 році.
На початку 18 ст. виникло ще одне містечко донських казаків – Нове Борівське. Він з’явився внаслідок переселення частини казаків Борівського на річку Борову, яка в той час часто називалась Боковенькою. Тут залишалось багато вільних земель. Про Нове Борівське містечко можна дізнатися з «Отписки полковника И.Тевяшова об убийстве князя Ю.Долгорукого и о присоединении верховых казачих городков к восставшим», яка була написана у жовтні 1707 року. Раніше звісток що до існування Нового Борівського містечка не було. Тому 1707 рік можна вважати датою заснування цього містечка.
 Про жителів Борівського, що ще в 1717 р. називалися однодворцями і складали кордон, чи охоронну, сторожову лінію від татарських набігів, згадує у своїй книзі, що вийшла в 1976 р. німецький письменник М. Ранфт. Воно описано у відомій праці Філарета "Історико-статистичний опис Харківської єпархії" 1852 р. Докладний нарис В. Лютого про слободу Борівську з приведенням ряду історичних фактів опублікований у сб. - "Життя і творчість селян Харківської губернії" (під ред. В. В. Іванова. Х-, 1898. Тут же автором приводиться і мотивування назви містечка - слободи: "Назву свою воно (Борівське - авт.) одержало від слова "Борів" (кабан), бор (ліс), деякий поводир Борівськой, що одержав цю назву за боротьбу з татарами, що жили ліворуч   Дінця (одна з доріг, по якій татари робили походи на Русь - Кальміусская сакма проходила поруч з Борівським). Цю позицію підтримує російський письменник Всеволод Михайлович Гаршин (1855-1888 р.)
Є і четверта версія назви Борівського від Боровеньского болота довжиною до 6 км., що була стариця Сіверського Донця, що розділяла хутір Вороново (колишній Чубів хутір) і Борівське.