За матеріалами роботи «Сімейкине: із минулого до майбутнього» (2014 р.)
Ліваренко Владислави, учениці 8 класу, члена гуртка «Юні краєзнавці»
Сімейкинської ЗШ І-ІІІ ст. Краснодонського району
Керівник Огієнко Яна Вікторівна


Селище Сімейкине

Зеленіє, шумить в мальовничих краєвидах Краснодонщини, серед безкраїх донецьких степів та невеликих пагорбів чарівне селище з приємною та домашньою назвою – Сімейкине. Славиться вона в окрузі своєю дивовижною історією, а найбільше людьми: їх трудовими та героїчними подвигами. Історія селища дійсно незвичайна. Воно існує майже 100 років. 
Історичні знахідки в окрузі селища підтверджують, що життя вирувало тут набагато раніше. В епоху міді та бронзи (ӀӀӀ-Ӏ тис. до н. е.) скотарсько-землеробські племена, які населяли наш край, залишили багато чисельні курганні та без курганні могильники. Наші степи до сьогодення зберігають пам'ять про кочовиків, в першу чергу це захоронення, маяками яких були кам'яні ідоли або баби. 
Довгий час територія селища відносилась до так званого «Дикого поля». До наших днів археологи знаходять в його окрузі підтвердження існування поселень кочових народів – скіфів, половців, монголо-татар. Багато століть спустошували вони наші землі. Здавалося, що на протязі двох століть життя тут завмерло, але це далеко не так.
За козацької доби наші землі стали буферними між донським та запорозькими козаками. Існування «калавурень» підтверджує той факт, що у XVII-XVIII століттях проходили  пікетами через наш край запорожці, залишивши по собі пам'ять у назвах деяких географічних об'єктів, як «козацька криниця», «Кузькина балка» (на честь командира козаків – Кузькина).
Освоєння та заселення нашого регіону відбувається за часів російської колонізації (XVӀӀӀ-XӀX століттях), з'являються сусідні селища  Першозванівка (1776 рік), Красне (1856рік).
Назва селища Сімейкине виникла від назви хутора Сімейкине, яке розташовувалось у трьох кілометрах (нині с.Андріївка), який  належав графові Андрію Сімейкину. За часів існування Російської імперії володіння на сході українських земель належали,  в більшості своїй, російським поміщикам, які мали з цього великий зиск, безтурботно проживаючи весь час у Петербурзі.


Просмотреть увеличенную карту