За матеріалами роботи «Історія селища ім. Леніна
Лутугинського району Луганської області» (2014 р.)
Грабка Тихона, Шакайла Артема, учнів 11 класу
КЗ «Ленінський НВК ЗНЗ I-III ст.-ДНЗ» Лутугинського району
Керівник Бондаренко В.О.

сел. ім. Леніна

Історія селища починається з кінця 19 сторіччя. В 19 сторіччі починає розвиватися промислове виробництво, в тому числі і на території Луганського краю. Будуються залізні дороги, розвивається металургійна промисловість котра була важливим споживачем вугілля. Все більше вугілля було потрібно для опалення будівель населення. На Луганщині відкриваються рудники і шахти. Сюди приїздили працювати люди із Харьківської, Полтавської, Тульської, Рязанської, Могилевської та інших губерній. На шахтах працювали іноземці. В 1888 році в Донбас здійснив подорож великий російський хімік Д.І. Менделеєв. Потім він зазначив, що цей край буде мати світове промислове значення.
В 1896 році бельгійське акціонерне товариство дом’яних печей і фабрик поблизу селища Успенка почало будувати Вільхівський чавунно-ливарний завод. В 1898 році він вступив в дію. У зв’язку з потребою у вугіллі для цього заводу навколо Успенки будують шахти: «Аліса», «Надія» та «Марія».
Так почалася історія для шахти «Марія» і нашого селища, яке було побудовано біля шахти. 
Пройшло дуже багато років. За цей період історія зазнала величезних змін, здійснилося багато історичних подій. 
Давно немає шахти, але як пам’ятник цьому підприємству, стоять два великих терикони

Два великана

Над поселком великаны
Как две скалы удались в рост.
Нам обеспечена охрана
Они несут свой вечный пост.
Два великана, два героя
И падает на нас их тень
Все шахту вспоминают стоя,
Который год, который день.

Історія нашого селища це героїчне минуле, трудовий і бойовий подвиг його жителів.

Селище розташовано в південно-східній частині Луганської області. 
В надрах біля селища розташовані поклади вугілля,глини,піску,піщаника.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни Донбас став будівельним майданчиком і в цьому степовому краю будується селище імені Леніна.
Після скасування кріпацтва на Півдні України починається розвиток металургійної промисловості і попит на вугілля зростає. На Донбасі будують нові шахти з метою збільшення видобутку вугілля. На цю територію проникає іноземний капітал. З 1891 року навколо селища Успенка почали будувати шахти німець Шмідт, француз Клод де Вуар та ін. Іноземний капіталіст Кукс збудував шахту «Марія», з цього часу починається історія і нашого селища. На роботу прибувають люди з усіх областей України та Росії. Біля шахти будують помешкання для шахтарів. На шахту приходять працювати жителі прилеглих поселень - Водяне, Куцурбівка, Малюки, які з часом утворили селище Успенка.
 Умови праці на шахті були тяжкими,робочий день тривав 12 годин на добу, а не рідко 14-16 годин. Шахта не вентилювалась, вміст вуглекислоти у повітрі перевищував норму у 10 разів. Застосовувалася дитяча праця, техніка безпеки майже повністю була відсутня. Нещасні випадки звичайним явищем. Вкрай тяжкими були житлові умови. Шахтарі жили у будинках барачного типу. Робітники не мали змоги купувати необхідні товари,жили дуже бідно.
Люди не мирились з рабським існуванням, зростала робітнича свідомість.
Робітники шахти вимагають підвищення заробітної плати і скасування вирахування за вугілля і воду. Шахта «Марія» піднімається на страйк, в той час це було звичним явищем. 
З історії нам відомі такі події як: Перша Світова війна, Лютнева буржуазна демократична революція, Жовтнева соціалістична революція, громадянська війна. Ці події вплинули на життя шахтарів «Марії» також: шахта була розорена і затоплена.
У 1922 році починається відбудова шахти та організовуються перші комсомольський загін. Великого розмаху набуває господарське будівництво. В роки довоєнних п`ятирічок успішно розвивається і вугільна промисловість.
Малі шахти було закрито, взято курс на відбудову і реконструкцію великих шахт, до списку яких потрапила і шахта « Марія». Підприємство оснащувалося новими машинами й устаткуванням, поліпшуються умови праці шахтарів. 
В 1938 році шахта з прилеглим до неї селищем виділяється у самостійний населений пункт.
Війна 1941 року різко змінила життя шахтарів, зажадала від них напруження усіх сил. За період окупації фашисти заподіяли великого лиха. Усі шахти були затоплені, устаткування підірване.
В лютому 1943 року територія Лутугинського району і селища шахти «Марія» була визволена 14 - ою гвардійською дивізією під командуванням полковника В.В. Русакова. Ще гриміли бої, місцеві жителі почали відбудовчі роботи.
В 1945 році шахті « Марія» і селищу було присвоєне ім`я В. І. Леніна.

Починається новий відлік історії шахти В.І.Леніна. 
В 1947 році шахта видала на - гора перші тони вугілля. Це було зроблено завдяки грандіозній праці людей, які приїхали працювати на шахту з усіх куточків Радянського Союзу.
Багато людей так і залишилося жити в селищі і воно стало для них Батьківщиною. Тут народилися їх діти,онуки. 
Ось що згадує бабуся, Грабко Марія Костянтинівна: «Приїхала я в селище імені Леніна в 1946 році, з Полтави. А мій чоловік Грабко Микола Тихонович з Херсонської області. Пішов працювати на шахту, вчився у вечірній школі. Бабуся пам’ятає, як будували селище. Запам’яталося те, що після війни хліб та інші продукти давали по карткам. Але життя з кожним роком ставало краще. Селище будувалося, багато було молоді, жили весело, цікаво. Бабуся працювала уже з 13 років. На шахті працювала виборщиком породи, потім стволовою. Дідусь і бабуся мають медалі «ветеран труда».
За короткий час селище розбудували. Перша вулиця була названа ім. Леніна, потім почали будувати вул. Жовтневу, Пушкіна, Комсомольську.
Одразу після війни було організовано роботу горно-промислової школи, яка випускала робітників шахтарських професій. Директором шахти був Чалий М.В.
З 1950 року селище змінюється невпізнанно. Замість халуп, бараків і земляків будуються красиві будинки. Були збудовані дитячі яслі, дитячий дитсадок, їдальня, магазини - продуктовий, господарчий, книжковий, пошта.
Докорінно змінюється та поліпшується добробут мешканців селища: зростають реальні прибутки населення, поліпшуються житлові умови оселі.
Через селище будуються автошляхи. Селище має зв`язок з Луганськом, Лутугином, з прилеглими селищами Врубівське, Вільхівка, Челюскінців.
В 1951 році в селищі була побудована нова школа, яку очолив Толочко М.К..
До цього школа була початковою і знаходилась в непристосованому приміщення. Нова школа спочатку була семирічною, потім стала восьмирічною, а в 1967 році вперше випустила випускників 11 класу.
У школі працювало багато вчителів,які зробили великий внесок в розвиток освіти і вихованні дітей. Це Толочко М.К., Толочко В.Т., Дудкова А.М., Бугайова М.В., Філатова А.Я., Романова М.І., Зеленчукова У.С., Турбікова Г.М. та багато ін.
В наш час школа в селищі є центром суспільного життя, в школі проводяться свята не тільки для батьків та учнів, а й мешканців селища запрошуються ветерани війни, праці, проводяться зустрічі і це має значення для передачі молодому поколінню життєвого досвіду.

Мій рідний край,любов моя!
До тебе завжди лину я
Я люблю свій рідний край,
Він для мене наче рай.

Хай квітне наша Україна!
Хай живе щасливо український народ!
Хай молодіє і розквітає наше селище імені Леніна.


Просмотреть увеличенную карту