За матеріалами роботи "Петрівка: від появи до сьогодення"
Удовик Ольги, Харківської Євгенії, Строженка Вадима, Кравченка Євгена,
учнів Петрівської ЗОШ І-ІІІ ст. Сватівського району


Село Петрівка. Історія виникнення

 Серед  різноманітної природи Дикого Поля з’явилося поселення, яке відоме зараз як село Петрівка. В  довідці (книга «Історія міст і сіл Української РСР». Луганська область, стор. 572) сказано, що село відоме з 1875 року. Із спогадів старожилів с. Петрівка, Пискуна І.Р., Тисячної А.Х., Тютюнник А.І., стало відомо, що до 1908 року на території села були тільки приміщення для худоби та барак, де проживали працівники.
За свідченням старожилів, можна дійти до висновку, що село Петрівка –  одне з наймолодших населених пунктів Сватівського району. До 1908 року на території села існувала економія харківського поміщика Кир’янова. Тут були побудовані конюшні, в одній з яких вирощували племінних коней, були воли і корови, але дуже мало. На землях працювали селяни, які приходили на «поденщину». Жили в бараці, який жителі і до цього часу називають «общежитієм». На «поденщину» приходили селяни з сіл Харина, Рудівка, Містки. Тут же проживав чоловік на прізвище Скрибак. Із старожилів ніхто не пам’ятає, звідкіля він взявся. Але, на думку старих людей, цей селянин підробляв в маєтку Кир’янова, чим і заслужив «честь» жити біля поміщика. Правда, із слів старожила Пискуна І.Р., брат Скрибака теж поселився в землянці, За 5 км від економії поміщика Кир’янова було поселення, яке зараз входить до с. Петрівки, це – хутір Промінь. Старожили Пискун І.Р. і Водолазька А.П. говорять, що це поселення називали с.Коржове. Про походження цієї назви ходить легенда -  в поселенні жінки вміли добре пекти коржі. Від цього і назва – Коржове.
З попередніх досліджень можна зробити висновок, що на сучасній території села Петрівка була економія поміщика Кир’янова, а за 5 км на території хутора Промінь було поселення, яке населення називало Коржове.
В 1908 році в своїй економії поміщик Кир’янов будує будинок, який зберігся до цього часу.
Приїжджаючи до своєї економії, Олександр Сергійович Кир’янов часто цікавився життям і працею робітників. Він їздив в поле, де працювали люди. Одного разу він потрапив до них на обід. Олександр Сергійович сів з селянами обідати, і їжа йому не сподобалась. Відразу ж було дано розпорядження зварити 8 кг сала і дати  робітникам. В цей час на нього працювало 72 чол. Із спогадів старожилів Хрипливого, Пискуна: «Ця людина була доброю, співчутливою, вболівала за своїх працівників. В своїй економії поміщик вирощував племінних коней, волів, корів».
У цей період будується приміщення для робітників, добудовуються конюшні, комори.
«Славний наш край, і люди у нас славні, і Петрівка дуже хороше село, тільки невеличке. Хати пообгороджувані, майже коло кожної хати городець і садок. Село обсаджене липами, тополями, всякою садовиною. Коло відокремленої громадки хатин стоїть і панський дворик, а за ним і садок – великий та розкішний. Поміщицький маєток містить дві комори, клуню, тік, конюшні» (із творів випускників 1998 року).
До цього часу стоїть будинок Кир’янова, і роки його не беруть. Зараз в цьому будинку знаходиться амбулаторія села Петрівка.
Прийшов 1917 рік. Тяжкі і неспокійні часи настали для України. Не минули вони і Петрівки. На основі постанови ВЦВК «О социалистическом землеустройстве и о мерах перехода к социалистическому земледелию», підписаного В.І.Леніним, економія поміщика Кир’янова була конфіскована і передана державі в 1919 році. Селяни отримували землю, сільськогосподарський реманент, худобу. Селянин ставав господарем на землі. Будувалися хати (більш заможними селянами). Інші жили в колишніх кир’янівських стайнях.

Талановиті люди села

Разнічева Оксана Олексіївна, наша односельчанка, випускниця Петрівської загальноосвітньої школи,  – талановита і обдарована людина, майстер поетичного слова. Результатом їх творчого союзу із Сергієм Скринніком є пісні «Матусі», «Пісенька про Аню», які посіли І місце у районному фестивалі «Я славлю жінку Сватівщини». Її твори пронизані любов'ю до села, до близьких, рідних, до України.