За матеріалами роботи «Історія села Райгородка»
членів історико-краєзнавчого загону «Пошук»
Райгородської ЗОШ І – ІІ ст. Сватівського району.
Керівники – Путненко О.О., Грабко Н.І.


Хутір Надія

Хутір Надія – один із мальовничих куточків нашого краю. З 1825 року село Надія входив до складу аракчеєвських військових поселень Катеринославського Першого поселеного ескадрону з фурштатською ротою, де було число душ господарів 13, помічників – 14, взагалі люду різного – 203. (Харківський обласний державний архів. Ф-Р304 ст. 122-123; М.Т. Янко Топонімічний довідник Української РСР «Радянська школа» Київ, 1973 рік).  
Місцеві сторожили розповідали, що колись ця місцевість була маєтком пана Минченка. Довкола був прекрасний панський сад, залишки якого існують і зараз. В кінці 18 ст. - на початку 19 ст. у панському саду була побудована криниця. До маєтку щозими приїздила його дружина, пані Надія, щоб у цьому мальовничому місці розважитися на Різдвяні свята, освятитися на Водохрещу водою з криниці. За розповідями однієї бабусі, вона перед тим, як вирушити в далеку дорогу, напувала коней водою із криниці. І тоді коні без зупинки мчались до зазначеного місця. Років з п’ятнадцять тому до криниці завжди приїжджали у день свого весілля молодята , щоб окропитися джерельною водою і віддячували їй за це монетами , які кидали у криницю. Це був особливий святковий обряд подружніх пар. Минулого року екологічний загін школи приймав участь в проекті «Кожна краплина має значення», в рамках якого провів значну роботу з впорядкування джерела. Тоді ж тут встановлено новий зруб. Є надія, що унікальне водне джерело знову стане справжньою перлиною нашого краю.
Хутір Надія. Родовий маєток Петра Григоровича Минченка. Маєток знаходився в красивому куточку, мав знамениту цілющу криницю. Окрім цього маєтку, Минченки мали родове село на правому березі річки Жеребець, поруч з селом Райгородка. Воно в народі і до сьогодні називається Миньтівкою,а вже пізніше це село стало називатися Сергіївка. Маєток Минченків складався з двох будинків, які з’єднувалися між собою переходом. Подвір’я було великим, по периметру було обсаджене кущами. Донька Петра Григоровича мешкала в родовому маєтку до 1920 року, поки її не вигнала звідти Радянська влада.
На хуторі є природне джерело «Надія», яке надає більшої мальовничості цьому краю. Свого часу це джерело прісної води мало великий дебет та резервуар об’ємом 100 куб. метрів, зроблений з дерев’яних брусів. Біля нього була розташована насосна станція. Криниця є джерелом якісної питної води для мешканців села Надія, вода використовувалася також для поливу сільськогосподарських культур та городини. До криниці щорічно приїжджає багато мешканців з міста Сватове та сусідніх промислових міст Луганщини – Рубіжного, Северодонецька, Борової. Два ставки біля джерела доповнюють прекрасний природний ландшафт цієї місцевості.
Ця територія з давніх-давен була місцем проведення традиційних сільських урочистостей, (Свято першого снопа, обжинки, День села), місцем проведення релігійних свят (Водохреща, Великдень, Трійці, Спас), місцем проведення позашкільних заходів (День туризму, День Довкілля, Весняна толока, екскурсії з екології, місце відпочинку та оздоровлення дітей пришкільного табору. Вода з джерела має цілющі властивості. Якщо людина в цьому місці, то обов’язково набирає з собою в пляшку води.
Люди оселялися там з надією на краще життя, на добробут, зводили будинки, насаджували сади. Звідси і назва Надія. Село існує і зараз, налічує 6 дворів.