За матеріалами роботи "Історичний екскурс рідними міцями..." (2012 р.)
учнів Новоолександрівської ЗШ І-ІІІ ступенів Краснодонського району

с. Варварівка (тепер Новоолександрівка)

Села вже не існує. Історія його виникнення йде в давню давнину. Починаючи з 1650 року на цій території стояли великі козацькі пікети, які слідкували за татарськими перелазами. Наприкінці ХVIІІ століття (1696) запорізький козак Сорока поклав початок заселенню заплави ріки Кам’янки. На вільних родючих землях росли козачі хутори: Сорокіно, Проциково, Велика Балка, Суходіл і інші.
Населення цих хуторів, що складалось із запорізьких козаків,  разом з донським козацтвом було опорними пунктами Російської  держави проти хижих набігів кримських татар. 
У ХVІІІ столітті та першій половині ХІХ століття головним зайняттям місцевих жителів було сільське господарство.
На місці нинішньої Новоолександрівки козаки утворили своє  поселення Нагорно - Теплинський. Спочатку поселення було маленьким,  усього кілька родин. Поступово росло число дворів. 
Наприкінці ХVIII століття Катерина II стала роздавати землі Дикого поля поміщикам і офіцерам. Так у нашім селищі з'явилися поміщики - пан Процик і поміщиця Варвара. На місці одного населеного пункту виникло два хутори: Проциково й Варварівка. Коли в поміщика Процика народився син Олександр, Проциково було перейменовано в  Олександрівку. 
Жителі були  кріпаками поміщика Процика. Селяни жили в  жалюгідних халупах, критих соломою. Трудилися із самого раннього ранку й до  пізнього вечора, відпрацьовуючи панщину. У більшій частині селянські  господарства були бідняцькі.
Про село Варварівку є історія, яка має глибокі корені, бо починається ще з часів кріпацтва, коли велике село мало назву Проциково. Поміщик Процик прибув сюди з центральної частини теперішньої України. Потім на цих землях з’явилась поміщиця Варвара, на ім’я якої і було назване село. Вона прибула з Сумської області. Варвара привезла з собою двоє слуг, які розмовляли на сумському говорі з характерним «акан’єм». Деякі особливості цього говору збереглися до сих пір у мові старшого покоління. До цього додався вплив російської мови. Варвара виміняла за коней козаків з Гуковської станиці. Серед них були козаки на прізвище Курносов,Чистов,Колесніков,Кулаков,Григоренко. Це були предки теперішніх жителів села Варварівка, села, яке пізніше увійшло до складу села Новоолександрівка. Але і до цього часу люди зберегли історію виникнення свого села та передають її своїм нащадкам.
Спілкуючись з жителями, ми дізналися, що пагорби, скелі, кургани, шпилі та балки, які розташовані поблизу села Варварівка,  порою мають загадкові назви. Ці назви тривалий час зберігалися в народній пам’яті. Їх походження пов’язане з давньою історією, з іменами, справжній зміст яких досить часто загублений.
Так, поблизу села Варварівка є такі пагорби: «Перший пагорб», «Хомин пагорб», «Кузьмин пагорб». Не менше цікаві назви мають скелі: «Красна скеля», «Василькова скеля», «Велика скеля». 
Дуже цікаву давню назву має курган «Батир». Можливо, це пов’язане з тим, що на цих землях побував колись монгольський хан. За місцевою легендою кургану майже тисячу років і він був насипаний на могилі якогось богатиря Батиря. Поблизу цього кургану розташоване село Батир. 
Є тут і шпилі, на яких встановлено геодезійні триноги.   
Балки мають назви, пов’язані з рослинами, які в них ростуть:  «Калинова ближня балка», «Калинова дальня балка», а в річку Довжик «впадають» «Хомина балка», «Кисла балка», «Німина балка».
Назва річки Довжик пов’язана з місцем, звідки вона бере свій початок: біля станції Довжанська. 
Цікаву назву мають кути, утворені хвилястими річками: «Джовен кут», «Солодкий кут». Слово «джовен», можливо, походить від якогось монгольського слова. Назва кута Шип в перекладі з корейської мови є «десять». «Солодкий кут» має таку назву тому, що там росте солодкий корінь - лакриця або як її іноді називають в народі – скіфський корінь.   
Будова  залізної дороги, яка розрізала село на дві частини, знову дала змогу мати замість одного села цілих два: офіційне – Новоолександрівка та ще народне – Варварівка.
Економічна криза охопила всі країни світу, в тому числі й нашу державу. Кожне місто, кожен населений пункт відчув на собі її вплив. Не стало винятком  і наше село Варварівка. На території села немає ніякого виробництва. Існують тільки два магазини, де жителі можуть купувати продукти. Все виробництво колись існувало на іншому боці залізної дороги, там, де починало своє існування село Олександрівка. 
Тепер все село має одну назву, а саме воно називається Новоолександрівка.