За матеріалами роботи «Сватове» (2014 р)
Сіліної Ганни, учениці 10 класу 
КЗ «Луганський обласний ліцей»
Керівник Погребняк Альона Ігорівна

м. Сватове

 

У кожного міста є своя історія, свої герої. Одним з таких міст є місто Сватове. У цього міста дуже бурхливе та насичене життя та воно також має своїх героїв та дивовижні легенди. 
Це місто існує вже 347 років. Як було зазначено в грамоті російського царя Петра I 1704 року, територія, на якій зараз розташоване місто,  почали заселяти в 60-х роках XVI сторіччя селяни й козаки Лівобережної та Правобережної України, а також російські люди служиві. Саме в той час була заснована слобода Сватова Лучка.
Свою назву вона отримала від нині неіснуючої річки Свахи. Використовуючи українських переселенців для охорони південних меж російської держави від нападів кримських і ногайських татар, царський уряд на пільгових умовах  наділяв їх землею, забезпечував зброєю та їжею, але при цьому зберігав їхні козацькі права й самоврядування.
На початку XVIII сторіччя Сватова Лучка ввійшла до складу Ізюмського полку. Вона була сотенним містечком і мала укріплення у вигляді рову і високого частоколу. Основну масу населення становили козаки, які залежно від свого економічного стану ділилися на полкових козаків, підпомічників і підсусідків. Більшість підсусідків не мали свого господарства і жили в заможних козацьких родинах на правах робітників. У 1732 році у Сватовій Лучці налічувалося 133 полкових козаки, 514 підпомічників і підсусідків. Козаки Сватової Лучки брали участь в Азовських походах Петра I, а в червні 1709 року в складі Ізюмського полку — у Полтавській битві.
Зі скасуванням у 1765 році полкового ладу на  Слобожанщині і створенням комісарських управлінь, слобода Сватова Лучка стала центром одного з них. Її мешканців перевели в розряд військових обивателів, позбавлених козацьких прав та привілеїв, і з них брали податок від 35 до 95 копійок із ревізійної душі. Це викликало незадоволення населення, яке почало боротьбу за повернення своїх привілеїв.
У 1770–1771 роках у районі Сватової Лучки діяли гайдамацькі загони, які здійснювали напади на комісарські управління, садиби міських панів і на царських чиновників. У 1857 році після неодноразових повстань в різних частинах імперії царський уряд був змушений усіх колишніх військових поселенців перевести в розряд державних селян. Згідно з указом від 18 січня 1866 року за ними зберігалися їхні земельні наділи, проте впродовж 20 років державні селяни повинні були виплачувати оброчну подать.
У післяреформений період розвиток слободи Сватова Лучка (їй повернули колишню назву) пішов швидшими темпами. У 1862 році тут жило понад 7 тисяч чоловік. За своїм торговим значенням вона займала одне з перших місць серед слобод Куп'янського повіту Харківської губернії. У другій половині XIX сторіччя тут щороку проводилося 6 ярмарків. Купці, які приїжджали на ярмарок, скуповували зерно, худобу, ремісничі вироби. У 1879 році, наприклад, у Сватовій Лучці було куплено і вивезено великими партіями 154 пуди пшениці. 
Слобода славилася своїми слюсарями, гончарами, ковалями та іншими майстровими. Тут ремісників було більше, ніж у місті Куп'янську. У 1904 році у Сватовій Лучці їх нараховувалися 142 чоловіки.
Економічному розвитку слободи сприяло будівництво в 1895 році залізничної лінії Куп'янськ-Лисичанськ, яка пройшла через Сватову Лучку. Тут було побудовано залізничну станцію Сватове. Розміщена в центрі великого сільськогосподарського району, на перехресті декількох торгових шляхів, вона за перевезенням вантажів, особливо хліба і худоби, швидко ввійшла до числа найбільших станцій Катеринославської залізниці. Так, в 1898 році через Сватове було відправлено 1,9 млн пудів різних вантажів, зокрема 1,7 млн пудів хлібу, а також 1,2 тис. голів великої рогатої худоби. Одночасно із залізничною станцією було побудоване паровозне депо і ремонтні майстерні, де працювало до 200 чоловіків. Крім того, у слободі нараховувалося ще 10 маленьких напівкустарних підприємств:  2 млини, олійний завод, невеликий цегляний завод. У 1904 році на них працювали 43 чоловіки, було випущено продукції на 30 тис. карбованців. Робітники працювали в темних і сирих приміщеннях по 10-12 годин, отримуючи за свою каторжну роботу мізерну платню.
У 1911 році в слободі вже налічується 14877 жителів, 2135 житлових будинків. У 1923 році Сватова Лучка стає районним центром Харківської губернії і перейменовується у Сватове. У 1938 році населення Сватового склало 20,7 тисяч чоловік, селище Сватове стає містом районного підпорядкування.

 


Просмотреть увеличенную карту