За матеріалами роботи "Селище Індустрія"  Смирнової Віри, Чувакаєвої Ганни,
Ліферової Аліни, Позднякова Миколи, членів пошукової групи «Гарячі серця»,
учнів Індустріанської ЗОШ І-ІІ ступенів
  Антрацитівського району
Керівник Малікова А.П.


Селище Індустрія


1932 рік… Це рік організації радгоспів. Саме у цей рік було покладено початок історії села Індустрія Антрацитівського району на Луганщині.
У березні 1932 році на територію майбутнього села Індустрія приїхала молодь. Перші жителі села: Грановська Олександра Захарівна, Мельник Степан Садонович , Вітькова Єлизавета Іванівна, Дьяченко Галина Яківна, Скуридіна Мотря Єгорівна, Годовась Іван Степанович, Миронова Катерина Самойлівна та інші. З ними прибуло 50 голів великої рогатої худоби, яка стала основою майбутнього господарства. Людей зустрів пустир. У серпні 1932 року перші жителі пригнали ще 300 корів з радгоспу «Пролетарський», що знаходиться в Макіївському районі Донецької області.
Зима першого року була дуже холодною. Перші жителі села Індустрія зимували в бараках, які побудували улітку. Дах був покритий соломою, стіни  обмазані глиною та побілені вапном. Барак поділений на 2 половини: чоловічу та жіночу. Для худоби побудовані сараї, які були накриті соломою. В сараях було холодно, уся робота виконувалась вручну.
А перший трактор на полях Індустрії з'явився у 1934 році. Це був ХТЗ. З часом населення збільшувалося, і з'явилися перші будівники, які організували своє виробництво цегли, що знаходилося на території сучасного ставка. Це виробництво було дуже примітивним: у центрі знаходилась велика піч для сушки цегли, а зовсім поруч побудовано 2 великі круга для замісу глини.
Це виробництво давало змогу почати будівництво перших будинків. Також була побудована башта для водопостачання. Перша їдальня була  схожа на навіс, що рятував від дощу.
Відразу після виникнення села було прийняте рішення про відкриття конеферми. У хазяйство пригнали 60 коней, які належали до військового фонду. Цих коней не використовували у хазяйстві, а тільки розводили.
22 червеня 1941 року розпочалась Велика Вітчизняна війна і почалась масова мобілізація чоловічого населення села. Багато змінилося у селі у той час: 60 коней військового фонду відправили на фронт, усе стадо рогатої худоби відігнали у Волгоградську область: рятували від фашистів.
Із сльозами на очах  проводжали жителі села на фронт своїх братів, батьків та друзів захищати Батьківщину. Додому повернулись не всі, більша частина залишилась на полях бою. Імена цих героїв можна знайти у книзі «Пам'ять Луганщини». Жителі села Індустрія знають ці імена напам'ять, тому що вони увічнені на Стеллі пам'яті, що знаходиться у парку, серед каштанів, у центрі Індустрії:
Годовась Іван Степанович
Індик Петро Васильович
Селезньов Григорій Філіпович
Михайлик Аким Петрович
Колбасюк Ілля Никифорович
Коваленко Клим Федорович
Дьяченко  Михайло Власович
Новиков Олександр Никифорович
Колпак Микола Савельович

Багато лиха довелося пережити селянам за роки війни. Виробництво було повністю розгромлено, також війна зруйнувала і ферми. Будинки зруйновані, на гуртожиток упала бомба і повністю зруйнувала півбудинку.
Демобілізований інвалід Вітчизняної війни – Сєрий Григорій Дмитрович 12 березня 1945 року прийняв під керівництво зруйноване хазяйство села Індустрія. Перша школа в селі Індустрія була відкрита у 1946 році. До цього школярі ходили до школи у сусіднє село Фащівку. Першою вчителькою молодших класів в Індустріанській школі стала Вертем'янова Катерина Федорівна. Вчились в пристосованому приміщенні. У першому класі навчалося 5 учнів, а у другому класі - 8 учнів.
Особливо розквітло село у 70-х і 80-х роках двадцятого століття. Із гуртожитку жителі села переїжджають у свої власні будинки. Побудовані вулиці: Октябрьська, Первомайська, Садова, Кірова, Чапаєва, Степова, Совхозна. Побудовано декілька двоповерхових будинків, магазини, Будинок культури, консервний завод, відкрита пошта, посаджено парк.
Жителі села жили однією дружною сім'єю: разом у Будинку культури зустрічали свята, організовували виходи на святкові демонстрації, урочисто проводжали на пенсію людей, з врученням пам'ятних подарунків.  У селі працював свій духовий оркестр.
А найпам'ятніша дата для всіх поколінь – це відкриття восьмирічної школи радгоспу Індустрія. 1 вересня 1964 року продзвенів перший дзвоник на все село, і учням не треба йти пішки 3 кілометри до сусідньої школи. У школі почали навчати учнів молоді вчителі з вищою освітою, направлені Луганським педагогічним інститутом. Керував радгоспом у цей часУшкалов Євген Миколайович.
Група випусників-механізаторів прибула у радгосп працювати після навчання. Радгоспу потрібні були механізатори, тваринники, овочівники. Всі хлопці сіли за кермо тракторів і повели свої машини в поле вирощувати хліб. Це Малій Петро Максимович, Левченко Микола Васильович, Корчевський Степан Іванович, Дідікало Володимир Васильович, Максимович Степан Гаврилович, Філімончук Антон Юхимович, Станіс Праніс Павіло. Всі молоді, енергійні. Таких дуже чекали у радгоспі. Всі вони назавжди пов'язали свою долю з радгоспом. Одружились, побудували власні будинки. Їхні діти, а пізніше онуки, навчались у місцевій школі.
Роки проходили і проходили дуже швидко. Настав 1982 рік. Директором радгоспу Індустрію назначають – Кравчука Олександра Артемовича. У цьому році мешканці святкують 50 років утворення радгоспу Індустрія. На свято був запрошений перший післявоєнний директор, офіцер Радянської Армії – Сєрий Григорій Дмитрович.
У 2004 році Індустріанська школа зібрала випускників та вчителів усіх років. Гарно оформлені стінгазети, виставка фотографій випускників різних років, виступ гостей та вчителів школи. Перші випускники школи поздоровляють присутніх із святом: школа святкує своє 40-річчя. Перший випускник Васильєв Олександр читає свої власні вірші, чим підкоряє усіх присутніх.
За 40 років школа випустила 675 учнів. Їх можна зустріти в різних містах України: Дніпропетровську, Києві, Ялті, Бердянську, Харкові, Донецьку, Черкасах, а також у містах Росії: Ростові, Краснодарі, Москві, Петербурзі, Тюмені. Працюють випускники Інустріанської школи і за кордоном у Німеччині та Іспанії.
А особливої поваги заслужили ті випускники, що залишились жити і працювати у рідному селі. Їх діти і онуки навчаються у рідній школі. На свято приїхали випускники із різних куточків країни, до школи приходили поздоровлення від тих випускників, які не змогли приїхати. Також на святі були присутні вчителі-пенсіонери: Шарапова А. Г., Малікова А. Г. Саме ці вчителя стояли на початку заснування не тільки школи, але й радгоспу Індустрія. Це свято запам’яталося надовго.
Індустріанська школа знаходиться саме у центрі села. Як і в багатьох селах в Індустрії школа являє собою центр сільського життя. Учні школи проявляють ініціативу в житті села: саджають дерева, проводять ярмарки, допомагають пенсіонерам.
Наше рідне село займає маленьку частину Антрацитівського району, але велику частину Індустрія займає у наших серцях. Ми живемо та працюємо однією великою родиною і не забуваємо своїх друзів. Особливу увагу залужили люди, які відзначаються у книзі «Антрацитівщина – наш рідний край»:
Малімон Іван Іванович – народився 1941 року. З 1957 року директор радгоспу Індустрія.
Годовась Микола Іванович – народився 1936 році. 45 років працював водієм в радгоспі Індустрія. Нагороджений орденом Трудового Красного Знамені (1977 р.), ударник 11-ої п'ятирічки.
Золкіна Валентина Юхимівна – народилась 1947 року.1970-1972 рр. –бібліотекар с. Індустрія. 1972-1974 рр. – директор будинку культури с. Індустрія. 194-1976 рр. – завідуюча дитячим садом с. Індустрія. 1976-1979 рр. – голова профспілкового комітету радгоспу с. Індустрія. З 1979 року по 1988 рік – секретар партійної організації радгоспу Індустрія, 1988-1992 рр. – директор будинку культури. Нагороджена медаллю «Ветеран труда».
Капустян Ганна Єфремівна – народилась 1939 році. З 1947 по 1993 рік працювала дояркою. Нагороджена орденом Трудової слави ІІІ ступені.