За матеріалами роботи «Антрацит – місто шахтарів»
Под’ячої Марії, Михайлик Катерини, учениць 8 класу
ЗОШ І-ІІ ступенів №8 м. Антрацит, члени гуртка
«Екологічне краєзнавство»
м.Антрацит
 |
«Донська Швейцарія» Вмд з вікон дачі А.П. Чехова у місті Антрацит |
У 1794 году козак Іван Двуженов знайшов «земляне вугілля». Поблизу хутора отамана Війська Донського Платова на річці Кріпенька. У 1877 году на відпочинок до відставного хорунжого Кравцова в Рогозяну балку приїжджав російський письменник Антон Чехов, назвавши ці місця «Донською Швейцарією».
Назва міста свідчить про його промислову спеціалізацію та трудову біографію. Антрацит місто шахтарів, які видобувають високоякісне вугілля антрацит, що й дало ім'я місту.
Територія, на якій розташовано місто, освоювалася ще 220 років тому. Активне заселення почалися у 16 столітті: Будували сторожові пости, де селилися біглі селяни. Наприкінці XIX століття безіменні трудівники-вуглекопи, побудували тут перші житла.
У 1896 на території Боково-Антрацит засовано акціонерне «Товариство Боковських антрацитівських рудників Красильщикова і Шарапова». До жовтня 1917року територія міста входила до складу Таганрозького округу Області Великого Війська Донського.
У 1920 році, коли націоналізовані шахти були об’єднані в Боковське рудоуправління, селищу була надана офіційна назва Боково-Антрацит.
До 1926 року в Боково-Антрациті працювало: 4 клубу, 26 хат-читалень, 7 бібліотек, також закладено фундамент школи № 1, Палацу культури імені В.І.Леніна.
До 1932 році працювало 6 шкіл,(ЗОШ№1, ЗОШ № 13 ЗОШ № 8, знаходиться на шахті 2-2 біс, ЗОШ № 9, ЗОШ №7,ЗОШ № в яких навчалося понад 2 тисячі учнів.
У 1936 р. Антрацит став містом районного підпорядкування з населенням 13,1 тисяч осіб та житловою площею 113 тисяч квадратних метрів.
Поруч з Палацом культури парк відпочинку з площею більше 10 гектарів. Вже в 1940 р. в місті працює 13 загальноосвітніх шкіл, у яких навчалося більше 3 тисяч учнів. У 1938 році Боково-Антрацит було віднесено до категорії міста районного підпорядкування.
 |
| Перше житло трудівників-вуглекопів XIX століття |
Своїм ім'ям, і розвитком зобов'язане Місто антрациту, самому древньому вугіллю, залегающему в надрах степового краю. У 1794 році козак Іван Двуженов знайшов «земляне вугілля» поблизу хутора отамана Війська Донського Платова на річці Кріпеньськой.
Надра у місті Антрацит мають 3% усього запасу вугілля – антрациту у цілому світі. Кращій сорт кам'яного вугілля, відрізняється чорним кольором, блиском, великою теплотворною здатністью. Вугілля - твердої горючої корисної копалини, утвореного із залишків рослин в результаті гуміфікації.
Антрацит можна розглядати як перехідна стадія між кам'яним. Також у місті Антрацит є родовища кольорових металів, глини, вапняку, золота та пісковику.
У багатьох сім’ях нашого міста шахтарський труд – передається по від батька до сина, утворюючи цілі династії. Антрацитовці, шанують важкий труд шахтарів,праця шахтаря складна та небезпечна. Ті хто наважився стати шахтарями - сміливі люди. Ця професія потребує міцного фізичного здоров'я, терпіння, вміння бути зосередженим і, у разі виникнення нестандартної ситуації, не панікувати, а швидко прийняти правильне рішення. На шахті працюють багато спеціалістів: гірники, механіки, техніки, машиністи, електрослюсарі, майстри підривники, стовбурові, роздавальники вибухових матеріалів та інші.