За матеріалами роботи "Нарис з історії селища Чорнухино" (2011 р.)
членів гуртка "Історики-краєзнавці" Алчевського ДЮЦТЕК
Керівник: Ковальов А.В.

смт.Чорнихино

Чорнухино – селище міського типу – центр селищної ради Перевальського району Луганської області. Знаходиться в тридцяти кілометрах від районного та в 78 кілометрах від обласного центрів, на рівнині Дебальцево – Іванівського кряжа біля річки Чорнухи. 
Історія виникнення селища Чорнухино припадає на кінець XV - початок XVI століття. Ця територія входила до складу Кальміуської козацької паланки. Для охорони південних кордонів Московської держави від нападів Туреччини та Кримського ханства, по степу Дикого поля встановлюються сторожеві пости, на основних напрямках вторгнення. Заселяти і нести службу запрошуються запорізькі і донські козаки, які поставили свої пікети на Сіверському Донці, Лугані, Лозовій, території по обидві сторони річки Кальміус аж до Азовського моря.
Один з таких пікетів, а пізніше і митницю, поставили запорізькі козаки біля гори Сокіл і балки Глибокий Яр. А в двадцяти верстах від пікету зробили ще один. По назві річки Чорнухи і пікет був назван Чорнухинським.
Чим більше слабіло Кримське ханство, чим менше ставало нападів татар, тим більше ставало населення Чорнухинського пікету. З’явились зимівники, а потім потягнулись сюди переселенці. Більшою частиною жителів все ще залишались козаки. Тут осідали старі та поранені у бою. Вони заводили сім’ї та обробляли землю.

Пам’ятний знак на честь 
повстання Кіндрата Булавіна
У 1700 році російський цар Петро І розпочав війну зі Швецією. Щоб не потрапити у військо селяни тікали до козачих поселень на Дон. Це змусило царя написати листа князю Ю.В. Долгорукому, з наказом відсилати втікачів до Азову на будівництво флоту, а тих хто ховає втікачів жорстоко карати. Для виконання цього наказу до князя було відправлено двісті солдатів. 
Репресивні дії Петра І призвели до повстання яке очолив Кіндратій Булавін. З 1707 по 1709 роки тривало це повстання.
Відомо що від Чорнухинської паланки до повстання приєдналося 1919 запорізьких козаків, серед яких було 1510 кінних, 320 піших, 69 служивих і 20 полкових старшин. Багато з них постраждали під час придушення цього анти кріпацького повстання. Пам'ять про ті події збереглись в назві лісового урочища поблизу селища, яке і досі носить назву Булавінка. У 2007 році, на честь цих подій, в селищі був встановлений пам’ятник.
 В селище ходить легенда, що буцімто в Чорнухинському пікеті на декілька днів зупинявся Петро І. На пам'ять про цю подію, військові, армії царя, посадили сад, на території якого згодом була побудована земська лікарня.
З приєднанням до Росії північного Причорномор’я і Криму потреба у козачих пікетах для царського уряду відпала. За декілька років до ліквідації Січі у 1775 році, Чорнухинський пікет був ліквідований. У „Матеріалах для історико – статистичного опису Катеринославської єпархії” говориться про виникнення слободи Чорнухино на місці колишнього Чорнухинського пікету у 1772 році. По розпорядженню Новоросійській губернській канцелярії на цій території були поселені вихідці з Белгородської губернії Севського уїзду. У 1782 році, при складанні перепису населення, в селищі Чорнухино було знайдено і вписано до списку 131 чоловіка и 291 жінку. При цьому все селище нараховувало 120 домівок.
Поселенці Чорнухинської слободи були державними селянами які платили до казни грошовий оброк у розмірі п’яти карбованців на рік з однієї людини. В ті часи п’ять карбованців були великими грошима. Для прикладу, у 1741 році будівельнику – робітнику платили два карбованці сімдесят копійок за місяць, або дев’ять копійок в день.
Значні для населеного пункту події
У 1783 році, селяни Чорнухино вирішили побудувати у себе церкву. До них приєдналися: слобода Ульянська і селище Дебальцеве. При підтримці сільського писаря Степана Тарухіна та сотника Івана Чапликіна, були обрані, серед населення, люди які повинні були займатися питанням щодо будівництва церкви. Деякі імена дійшли і до нашого часу. Це Дорофея Родіонова, Панфіла Бондарева, Іван Шереметьєв, Дмитро Аксьонов, Микола Зміїв.
18 липня 1785 року чорнухинці звернулись до архієпископа Нікіфора з проханням дозволити будівництво церкви. 19 липня 1785 року вони цей дозвіл отримали. На будівництво Миколаївської церкви було зібрано сто карбованців. Будували церкву два роки. 18 вересня 1787 року церква почала працювати. Першим священиком став Євстафій Ситчевський.
У 1859 році панна Софія Вікторівна Раєвська віддала Гірничому відділу право на видобуток кам’яного вугілля строком на 30 років. Будівництво шахт дозволило побудувати першу залізничну колію, яка з’єднувала Дебальцеве і Луганськ. А в 1884 році була побудована Катеринівська дорога яка пов’язувала Донбас з Кривим Рогом.
Однак не дивлячись на кам’яновугільну промисловість основу економіки Чорнухино складало сільське господарство, чумацьку промисловість та поштовий візництво.
Сільське господарство ХІХ ст. терпіло дуже важкі часи. З ростом населення відчувалось нестача землі. Якщо на початку ХІХ ст. на одну людину йшла ділянка в п’ять десятин, то наприкінці століття -2,2 десятини. В середині ХІХ ст. 10% чорнухинців мали лише городи, а п’ята частина взагалі не мала землі.
Земельна реформа 1861 року спочатку не торкнулась державних селян. Однак зі смертю Олександра ІІ і приходом до влади імператора Олександра ІІІ все змінилося. Селяни залишали за собою ділянки. Вони могли викупити їх або ж вносили щорічні оброчні податки. 
Дуже цікаво просліджується ріст населення та розвиток селища Чорнухино. Так у 1812 році населення слободи перевищувало тисячу чоловік. В 1864 році в „Пам’ятній книжці Катеринославської губернії” приводиться „Статистичний опис етапних трактів”: „…в селі Чорнухино знаходиться поштова візниця і кінновізнична команда. Із Чорнухино поштовий тракт через село Луганськ іде до Бахмута”.
В книзі „Географічно – статистичний словник Російської імперії” приводяться данні о Чорнухино: „Чорнухино – село (державне) Катеринославської губернії Слав'яносербського уїзду, під 48’21 північної широти і 56’7 східної довготи, в 60 верстах на південно – захід від уїзного міста, по поштовому, колишньому Кавказькому тракту. Із Харкова у Ростов. Знаходиться на висоті 1143 фута біля річки Чорнухиной”.
У 1902 раці, після будівництва залізничної копії, Чорнухино підвищилось в статусі і стало волостю. До складу волості входили : дві сільські общини, три селища (Чорнухино, Ольхватка, хутір Нікішин): 792 будинки. „Волосне село Чорнухино, знаходиться в 55 верстах від уїзного міста Луганська, село біля річки Чорнухи, має 327 будинків, жителів 2691, православної віри. В селі церковна – приходська школа, дві лавки, три ярмарки, знаходиться в двох верстах від залізничних казарм”.
В книзі „По Катеринославській залізничній колії” 1912 року приводяться цікаві данні: „Від станції Дебальцеве колія, роблячи тираж загруження, проходить верхів’ям річки Булавіна, направляючись на південний схід і восьмою верстою підходить до станції Чорнухино, котра лежить на висоті 155,52 сажень. В селі до чотирьох тисяч жителів, церква школа і близько десяти лавок зі спільним обігом один мільйон карбованців. Поблизу декілька кар’єрів будівничого та вапнякового каменю, який грузять на станціях Чорнухино та Фащівка. На цій станції до колії Дебальцеве – Звєрєва приєднується колія Другого Катеринославського шляху, яка йде на станцію Іловайська, ця остання колія веде від станції на південь, а колія Дебальцеве – Звєрєва на південний схід і на одинадцятій версті проходить до станції Фащівка”.
На початку ХХ ст., 75% населенні села займалися сільським господарством, 20% - були задіяні в промисловості та транспорті, 5% інші види.
Початок ХХ ст. розпочався з революційних виступів та громадянської війни. Це найбільш суперечливий період у вітчизняній історії. Відомо, що 7 квітня 1918 року австро – німецькі війська зайняли Чорнухино. 25 грудня 1918 року німці передали владу генералу Краснову. Білокозаки перебували у Чорнухино до 29 грудня 1919 року.
Після закінчення громадянської війни селище Чорнухино, входило в Алчевський район.
У 1931 році маленькі господарства були об’єднані в Колгосп „Червоних партизан” які боролись проти білої гвардії у 1919 році. На поміч чорнухинцям до колгоспу було привезено 15 тракторів для будівництва будинків для робітників та баз для тварин.
12 липня 1942 року у п’ятій годині вечора селище Чорнухино було окуповано німецько – фашистськими загарбниками. Більше року тривала окупація. З вересня 1943 року 346 стрілецька дивізія генерала Д.І. Станкевського звільнила селище.
Після війни селище Чорнухино стало підпорядковуватись Перевальському району.
Під час війни в Афганістану 28 чорнухинців добровільно прийняли участь у цій війні.




Просмотреть увеличенную карту