Чаплигіної О.В., вчителя початкових класів, Пономаренко М.О.,
вчителя історії СЗШ № 1 м. Сєвєродонецька
с.Воєводівка
А чим би могли похвалитися воєводчани? Хіба що своєю історією, адже ж - Воєводівка пішла від слова "воєвода" - це щось із давньоруської давнини. Ось що написав про Воєводівку колишній директор Луганського краєзнавчого музею В. І. Висоцький у книзі «Исторические аспекти то-понимов Луганщины»:"Расположено на р. Боровая.
Название села апеллятивного происхождения, образовано от слова воєвода. Выбор образовательного слова названия мотивируется тем, что граф Гендриков, владелец земли, занимал должность воеводи. Эти земли он выкупил в 1753 г. у Егора Смолянинова.
Поселение было основано в 1707 г.
Параллельное название села: Гендриковка, антропонимного про-исхождения, образовано от фамилии землевладельца Гендрикова.
В 1757 г. в селе насчитывалось 80 дворов.
В конце XVIII в. эти земли принадлежали фавориту Екатерины Великой Г. Потемкину."
Є ще сторінка тексту, присвяченого Воєводівці, у книжці краєзнавця В. І. Подова "К тайнам истории", де він стверджує, що селище було засновано Смольяниновим у 1753 році.
Можливо саме через суперечливість інформації В. Висоцький не включив довідку про Воєводівку до другого, доповненого і виправленого видання своєї книжки.
В. Висоцький написав, що Воєводівка мала ще паралельну назву Гендриківка. То може це були різні села, тому і виникла розбіжність у датах заснування? Ні. Воєводівка і Гендриківка - це різні назви одного поселення. У цьому переконують карти цієї місцевості, зроблені у XVIII столітті, або як Ух тоді правильно називали, плани, бо на них не дуже витримувався масштаб. На плані 1764 р. позначено Гендриківка, а на планах 1767 і 1784 років - Воєводівка.
Та найбільше здивувало місце розташування тієї Гендриківки-Воєводівки: не там, де вона є сьогодні - на правому березі Борової, а на лівому і ближче до Дінця, можна сказати, що на березі Дінця. Звісно, що за 220 років річки могли певною мірою змінити русла, і селище могло переміститися в силу якихось причин, хоча б від щорічних весняних повеней. Як правило, правий берег крутіший і повені його зачіпають меншою мірою. Може тому колись воєводівці, втомившись боротися зі стихією, і перебралися на правий берег.
А те, що Воєводівка була зображена на лівому березі Борової і ближче до Дінця - не помилка укладачів карт. Академік Гільденштадт, який мандрував цим краєм у 1774 році і описував його, залишив свідчення, що "В 14 верстах от Краснянки, ниже по Донцу, лежит Воеводовка". А 14 верст від Краснянки - це дійсно вже буде на лівому березі Борової.
Але ж це поруч з колишньою Кальміуською сакмою і "боровским перелазом" через Донець. Виходить, що та Воєводівка. яка на старих планах зображена, знаходилась неподалік "боровского перевозу" по Кальміуській сакмі, де всі подорожуючі "перелазили" через "рубіж" між Кримською і Московською сторонами. Людне місце. Найкраще місце для ватаг розбійників, які "воєводили" в тій малозаселеній місцевості.
На плані 1767 р. напроти Воєводівки позначено балку, яка спускається до Дінця, з написом "Синецкий брод". Очевидно, ця балка і є колишній Рубіжний буєрак, по якому піднімалися на крутий правий берег ті, хто здолав річку. Ключове слово тут -«брод». Біля цього броду і виникла Воєводівка.
На півночі Лутанщини в Троїцькому районі є село Воєводівське. Пояснюючи його назву, автор тих же "Исторических аспектов..." наводить народний варіант походження: селяни від жорстокого поводження з ними поміщика втікали в ліси, а потім нападали на хазяїв, які називали тих втікачів розбійниками, або "воєводами". Тож, можливо, і Воєводівка походить від слова "воєводити" - водити ватаги розбійників. Висоцький говорить про появу Воєводівки у 1707 році, а це час Булавинського повстання, коли всіх повсталих зараховували до розбійників. Тож "воєводити" тоді було кому.
Є й інший варіант цієї ж гіпотези. Для охорони людного місця на переправі через Донець і збору мита чи податку Бахмутський воєвода міг організувати "воєводський пост". Воєвода ж був представником місцевої влади у той час. Ну а влада ж повинна була охороняти і брати "копійчину" на людному місці. Тож, думаємо, цілком логічно було, що біля поста, організованого воєводою, виникло селище з назвою Воєводівка. Це лише гіпотеза. Але достовірно відомо, що у 1724 році біля селища Борівського був перевоз, який дав збору 13 руб. 25 1 / 2 коп., з яких у казну мало піти 4 руб. 417/8 коп. Якщо там брали збір, то на людному шляху тим більше. А щоб гроші потрапляли в казну, а не розбійникам, повинна була бути охорона. Отож і виникло селище Воєводівка.
На плані 1784 року село вже названо Воєводівкою. Можливо, після смерті графа село повернуло стару назву. А десь з часом і саме селище перемістилося на правий берег Борової.
У 2006 році, розбираючи старий будинок у Воєводівці, власники знайшли у фундаменті пам'ятку тих часів, що підтверджує близькість графа Гендрикова до імператриці Елизавети, яка і титулувала його. Це чугунна відливка знаку імператриці, який їй придумав Г. Потьомкін. Знак являє собою щит з вензелем літери "Є", з боків букви "И" - імператриця й "К" - княгиня. По обидва боки від щита - русалки з мечами і щитами. Посередині над щитом, мабуть, кріпився орел, бо лишилося лише кріплення і "лапки" від орла.
Це декоративна деталь камінної решітки. Не в селянській же хаті була прилаштована ця решітка зі знаком імператриці. Мабуть, що в будинку когось із сім'ї Гендрикова. При переїзді на нове місце хтось міг відірвати цей знак і використати при будівництві нового будинку. Звісно, що це могло бути вже після перебування тут Гендрикових.
У нашій свідомості історія Донбасу укладається в стереотип: Дике поле - промисловий Донбас, дворянам і титулованим родам у ній місця не знаходилось.
А виявилося, що у XVIII ст. до земель, на яких стоять Воєводівка і сучасний Сєверодонецьк, були причетні графи, князі і більш дрібне дворянство.
Просмотреть увеличенную карту