За матеріалами роботи: «Моє село-маленька батьківщина…» (2014 р.)
Резніченка Микити, учня 9 класу, Загорулька Павла, учня 8 класу
Самсонівської ЗШ І-ІІ ст. Краснодонського району
Керівник:Максимова Н.О.
с. Самсонівка
Село засновано у другій половині ХІХ ст. Його територія заселена переселенцями з Орловської та Тавричної губерній. Спочатку утворилося два хутори: Самсонівка та Іванівка. При об’єднанні село отримало назву – Самсонівка.
В переліку населених міст Російської імперії, складеним та надрукованим Центральним статистичним комітетом внутрішніх справ (1863 рік, м. Санкт-Петербург), в складі Катеринославської губернії з Таганрозьким градоначальством, названий Самсонівським хутором. В графі «розташування» зазначено – близько до південного кордону уїзду при балці Самсонівська.
Найкращі землі належали поміщикам Самсонову та Рибченкову, барині Iвановiй. У селян землі не було, грошей на її придбання також не було. Тому більшість з них, йшли в наймити до поміщиків.
З архівних матеріалів нам стали відомі спогади колишнього батрака С.М.Стрельцов: «Працювали ми у кулака Огульчанського сезонами, у весняно – літній період, протягом 7 місяців, з ранку до пізнього вечора. За весь цей час він платив нам по 35-40 рублів, що в середньому складало 20-25 копійок. Годували нас погано, жили ми впроголодь».
Нелюдська експлуатація батраків та важкі умови життя викликали у них незадоволення та протести. Своє незадоволення вони висловлювали різними засобами. Був такий випадок. Бідняки заготовили кулаку Є.Степанову декілька скирт сіна. Але при розрахунку з ними він не виплатив обіцяної суми. Розлючені косарі вночі підпалили це сіно.
Погані умови життя викликали масові захворювання селян. Так, у батрака О.Приморозенко за тиждень померло від епідемії 5 дітей.
В селі до 1914 року не було школи, діти росли неграмотні. З раннього дитинства, приблизно 7 років, вони починали працювати у поміщиків, виконувати непосильну роботу.
Особливо велике лихо принесла селянам перша імперіалістична війна. Усі чоловіки були мобілізовані на фронт, в селі залишилися тільки жінки та діти. Нікому було сіяти та жати хліб, багато тоді господарств зовсім розвалилося.
Восени 1917 року в село почали повертатися солдати з фронту. Вони принесли із собою звістку про революційну боротьбу робочих Москви та Петрограду. Під керівництвом фронтовиків та з допомогою Луганської організації РСДРП в селі розгорнулась боротьба селян з кулаками. За рішенням загальних зборів бела конфіскована земля у поміщиці Ритченкової в кількості 1,000 десятин, а у поміщика Яковенко – вилучене сіно.
Між багатіями та селянами розгорнулась запекла боротьба за землю та волю.
Навесні 1918 року в село Самсонівку вступили німецькі окупанти, які разом з білокозаками чинили над селянами беззаконня та насилля, останні, в свою чергу, повстали проти загарбників та вели нерівну боротьбу. Усією боротьбою з окупантами та білим терором керували Т.Є. Часовський, О.Ф.Ішков, М.М. Суржанський.
Після того, як німці залишили село, у лютому 1919 року сюди нагрянув шостий білогвардійський полк. За Самсонівку йшли тоді жорстокі бої. Зі сторони Луганська наступали частини Червоної Армії, а білі щоденно одбивали їх натиск. Село декілька разів переходило з рук в руки. У квітні 1919 року білогвардійський полковник Бєлов видав наказ про мобілізацію селян до Білої армії. Проте вони категорично відмовились, щоб не потрапити до війська, ховалися по балкам, деякі подалися на рудники до шахтарів.
З архівних документів нам стало відомо, що відступаючи з села, полковник Бєлов спалив декілька хат, двох жителів розстріляв і багатьох поранив, а потім ще кілька разів засилав загін карателів, аби помститися непокірним. Багато хто з жителів тоді вступили до Червоної Армії, у тому числі були П.І. Крютченко, М.М. Суржанський, Т.В.Чіркін, Є.М. Машинковський та інші.
У січні 1920 року Червона Армія звільнила від білих полчищ Донбас. Була звільнена і Самсонівка. В селі був створений ревком, головою якого був обраний О.Я.Свитич. Одночасно з цим велась боротьба з бандами, що лютували тоді в нашому районі.
Село радянських часів
Радянська влада в селі була встановлена у січні 1918 року.
У 1923 році в Самсонівці було створено два товариства з сумісної обробки землі. Більшість мешканців вступили до СОЗ, серед них були В.І. Шестаков, М.П.Фоменко, П.І.Крютченко, Д.І.Іващенко та багато інших.
На базі цих СОЗів у 1929 році був створений великий колгосп, який був оснащений тракторами ті іншими сільгоспмашинами. За час свого існування він досяг високих показників у роботі та був одним з передових у Новосвітлівському районі.
Архівні документи свідчать, що Самсонiвська сільська рада була організована також в 1929 році. Першим головою був Голубков Василь. Його змінив Степанiщев Федір Васильович. Це був тяжкий час. Почалося утворення колгоспів. Ця робота йшла дуже тяжко. Треба було запевняти, доводити до свiдомостi кожного необхiднiстъ об’єднання в єдине велике колективне господарство.
Після Степанiщева Ф.В., головою становиться Ішков Яків Петрович, коміcap Червоної Apмiї (розстріляний у 1937 році). У вoєннi роки головою
була Степанова Валентина Кузьмiвна.
З 1955 року головою сільської ради була Сиротенко В.А. Пiд час її керування на селі пройшло багато змін: електрифiкацiя, провели водогін (1965 piк), потім у 1967 році будівництво прибудови до школи.
На території Самсонівки знаходилось третє відділення Сімейкінського племінного птахорадгоспу – репродуктора (центральна садиба – в селищі Сімейкіно). За відділенням, що спеціалізується на виробництві м’яса та молока, закріплено 3569 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3006 га пахотної землі. 28 передовиків, нагороджених орденами та медалями СРСР, серед них орденом Трудового Червоного Прапора – керівник відділенням І.В. Часовський та тракторист І.П. Лисенко.
Більш ніж 80 відсотків мешканців села працювали на промислових підприємствах Ворошиловграда та Молодогвардійська.
В селі – восьмирічна школа, в якій 14 вчителів навчали 185 учнів. Свою iсторiю Самсонiвська школа починає з 1913 року. Iз спогадів мешканців слідує, що спочатку задумувалося будівництво церкви i попом був присланий Алiфанов Олексій Андріянович та його дружина Прасковiя Аркадіївна, які потім стали першими вчителями у школі.
У роки ВВВ школа не працювала, заняття відновилися у березні 1943 року. У цей час до школи прийшли вчителі: Мельник Aнтoнінa Василівна, Коваленко Bipa Василівна, Лисицина Любов Фомiнiчна, Цирилiнська Варвара Apсентіївнa. Директором була Коваленко Bipa Василiвна. Було дуже тяжко. Не було парт, вибите скло у шибках вікон. 3амiсть парт сколотили столи та лави, вікна заклали цеглинами. Не було книг i паперу.
Школа була маленькою: три класних кімнати, учительська і бiблiотека. Шкільна територія була розподілена на земельні ділянки. У 1967 році, у зв'язку із зростанням населення стара школа була вже не могла вміщувати вci класи. Тому прийняли рішення зробити прибудову до школи. Вci будiвничi клопоти та турботи лягли на плечі молодого директора Biктopa Олексійовича Нiколаєнка.
В селі – клуб с залом на 200 місць, бібліотека з книжним фондом 9,4 тисяч екземплярів, фельдшерсько – акушерський пункт, 4 магазини, відділення зв’язку. В Самсонівці – 2 партійних організації, що об’єднують 24 комуніста, та дві комсомольських організації, що нараховують 20 членів ВЛКСМ. Партійний осередок створений у 1924 році, комсомольський – у 1920 році.